Ректор НШСУ Микола Оніщук:

«Хіба що чародій зможе за півроку підготувати професійного суддю»

18 листопада Вища кваліфікаційна комісія суддів призначила ректором Національної школи суддів Миколу ОНІЩУКА. «ЗіБ» — перше видання, якому вдалося поспілкуватися з новим керівником установи. Так, Микола Васильович розповів, що пропонуватиме, аби претенденти на мантії проходили не піврічну, а півторарічну спеціальну підготовку в НШС. Ще в його планах — домогтися, щоб сертифікати про підвищення кваліфікації отримували тільки ті судді, які успішно пройшли перепідготовку. А ті, хто прогуляв навчання, мають залишитися без частини зарплати.

«Проходячи спеціальну підготовку в НШС, кандидати повинні побувати й у пенітенціарних установах»

— Миколо Васильовичу, вітаємо вас із призначенням на посаду ректора. Бажаємо сил, терпіння, творчої наснаги в цій нелегкій справі. Адже від зусиль, які ви докладаєте, залежать підготовка, кваліфікація, професіоналізм як майбутніх, так і діючих суддів.

— Дякую за ваші вітання. Ми якраз про це поговоримо.

— Як ви оцінюєте нові правила добору кандидатів на посади суддів, запроваджені законом «Про судоустрій і статус суддів»?

— Позитивно. Запровадження анонімного тестування для визначення рівня кваліфікації та підготовки кандидата на посаду судді було важливою складовою зміни системи доступу до суддівської професії. У правилах добору, які існували до 2010 р., питання доступу до професії було найбільш слабкою ланкою. Так, у системі заміщення вакантних посад не було об’єктивних критеріїв, не існувало принципу конкурсності. За старими законодавчими правилами, фактично голови судів самі добирали кадри. І здебільшого саме від них залежало, хто стане суддею.

Така система доступу до професії не була захищеною від сторонніх впливів. Політики та інші впливові особи мали можливість домогтись, аби їхня протекція була чи не найважливішим фактором у доступі до професії.

З прийняттям закону «Про судоустрій і статус суддів» і запровадженням процедури добору кандидатів на посади суддів на конкурсних засадах, анонімного тестування рівня професійних знань, забезпеченням прозорості, публічності цього процесу в питанні доступу до суддівської професії відбулися кардинальні зрушення. Порівняно з правилами, що діяли раніше, процес доступу до професії став менш корупціогенним і більше схожим на той, що існує в розвинутих правових системах.

Водночас не можна стверджувати, що в цьому питанні ми досягли ідеального стану. Більше того, не можна запевняти, що ми досягли європейських стандартів на тому рівні, якого вимагає сьогодні суспільство. Адже рівень довіри до судів усе ще залишається низьким.

— Яка ж причина того, що громадяни не довіряють Феміді?

— Одна з них — «якість» тих, хто готується стати суддею. Чинників впливу на якість правосуддя багато: віковий ценз, стаж роботи в галузі права, система призначення, звільнення судді, його просування по службі та інші. Важлива складова покращення стану справ у здійсненні правосуддя в країні — це посилення якості підготовки суддівських кадрів. Інакше кажучи, це сфера відповідальності ВККС та НШС.

— Коли ВККС призначила вас, ви пообіцяли підвищити якість підготовки суддівського корпусу та забезпечити доступ до професії. Яких заходів плануєте для цього вживати?

— Вже перше знайомство з роботою НШС дозволяє мені зробити певні висновки щодо напрямів удосконалення, заходів яких варто буде вжити найближчим часом. На цьому й хочу зосередитися. На моє переконання, у питанні покращення стандартів підготовки суддів не обійтися без збільшення строку спеціальної підготовки кандидатів на посади суддів. Є очевидною потреба збільшити тривалість навчання з 6 місяців, передбачених законом «Про судоустрій і статус суддів», до 1,5 року.

Хочу зауважити: строки підготовки кандидатів на посади суддів у різних країнах континентальної Європи варіюються. Найбільші строки навчання досягають 6 років (Нідерланди). Найменший строк підготовки — 14 місяців (Грузія). З огляду на наявний рівень загальної підготовки випускників юридичних вишів 6 місяців навчання — недостатній час для спеціальної підготовки.

Хіба що чародій зможе за півроку підготувати професійного суддю для якісного здійснення правосуддя. Адже йдеться не лише про належний рівень теоретичних знань, а й про виконання практичних завдань, проведення модельних засідань, стажування не тільки в судовій системі, а й у прокуратурі, адвокатських об’єднаннях, пенітенціарній системі тощо. Реально за такий короткий строк усього цього зробити неможливо.

Тому перше, що я хочу зробити, — звернутися до народних депутатів, аби вони підтримали пропозицію збільшити строк навчання претендентів на суддівські посади. Переконаний, що цю ідею підтримають і ВККС, і Уряд. Звичайно, в разі її реалізації без певного збільшення видатків державного бюджету не обійтися. Однак, думаю, це той випадок, коли економити не варто, адже погано підготовлений суддя обійдеться країні набагато дорожче.

Більше того, корекції потребують і методики підготовки кандидатів на посади суддів. Вище я вже говорив про роль у процесі підготовки прокурорів та адвокатів. На мою думку, спеціальна підготовка має передбачати участь у ній представників і цих професій. Адже майбутні судді мають бачити судовий процес комплексно.

— Які ще новели варто запровадити?

— На моє переконання, проходячи спеціальну підготовку в НШС, кандидати повинні побувати також і в пенітенціарних установах. І не просто побувати в офісах цих установ, а перейняти практику деяких країн, де претенденти на суддівську посаду — слухачі школи суддів одну добу проводять у слідчому ізоляторі чи кімнаті для засуджених. Це для того, щоб вони розуміли, в яких умовах перебуватиме людина, стосовно якої буде обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тим більше, коли йдеться про позбавлення волі.

Тобто сфера знайомства кандидата на посаду судді з азами, тонкощами професії, отримання практичних навичок (я вже не кажу про теоретичну підготовку) повинні бути значно грунтовнішими. А це потребує перегляду наявної системи підготовки, розрахованої на півроку. Це одне з перших завдань.

«Видається необхідним, аби кваліфікаційний іспит був складовою процесу підготовки кандидата на посаду судді»

— Можливо, потрібні й законодавчі зміни?

— Швидше за все, без цього не обійтись. Як відомо, у зв’язку з прийняттям нового КПК виникла потреба одномоментно підготувати більш ніж 600 суддів, що було під силу лише кільком вищим навчальним закладам юридичного профілю разом узятим. Зокрема, така підготовка відбувалась у першому півріччі 2013 р. у Київському національному університеті ім. Т.Шевченка, Національному університеті «Юридична академія ім. Ярослава Мудрого», Національному університеті «Одеська юридична академія», Львівському національному університеті ім. І.Франка.

Проте нині підготовка суддівських кадрів набуває більш планомірного характеру. Так, прогнозована кількість вакантних посад суддів місцевих судів загальної юрисдикції у 2014 р. становить 120 осіб. Це дозволяє перейти до повноцінної підготовки кандидатів на посади суддів безпосередньо школою. Тому в законі «Про судоустрій і статус суддів» необхідно уточнити положення про залучення вищих нав­чальних закладів до спеціальної підготовки суддів, а положення, згідно з яким НШС здійснює «організацію спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді» замінити на «підготовку кандидатів на посаду судді».

Є низка й інших дискусійних тем. Одна з них — заочна форма спеціальної підготовки кандидатів на посади суддів. Складно собі уявити, як заочно можна пройти майстер-клас, виступити в модельному судовому засіданні, побувати в установах виконання покарань, пройти стажування в суді, прокуратурі, адвокатській компанії.

Пріоритет у діяльності НШС нині віддається не спеціальній підготовці кандидатів, а перепідготовці тих, хто вже став суддею. Хотів би зауважити, що основне завдання школи — саме підготовка майбутніх суддів. Хоча періодичне навчання є важливим, і свою кваліфікацію підвищують уже сотні діючих суддів. Якщо суддя опікується питаннями просування по службі, досягнення успіху, то домогтися цього, не займаючись професійним удосконаленням, неможливо. Процес самоосвіти, тобто самовдосконалення, повинен бути природним для судді, який прагне бути успішним.

— І природним, і, напевно, безперервним.

— Так, саме постійним. Тому держава й НШС і забезпечують підвищення кваліфікації суддів, як визначено в законі «Про судоустрій і статус суддів». І надалі забезпечуватимуть можливість періодичного навчання діючих суддів, аби вони підвищили свою кваліфікацію. Йдеться не тільки про прагнення суддів. Це їхній обов’язок. Так, суддя, призначений на посаду вперше, проходить щорічну двотижневу підготовку в НШС. Суддя, який обіймає посаду безстроково, проходить двотижневу підготовку в НШС не менш ніж раз на 3 роки.

Така підготовка є корисною, значущою, проте основне завдання — підготувати особу, яка прагне стати суддею, подолала кваліфікаційний бар’єр, тобто успішно склала іспит, адже це є умовою доступу до суддівської підготовки та набуття статусу слухача НШС.

Думаю, це суттєва зміна пріоритетів у діяльності школи. Зараз не так важливо аналізувати, чому так сталося. Головне, що сьогодні є усвідомлення необхідності корекції.

Повертаючись до питання підготовки кандидатів, хотів би згадати про необхідність якісних змін у критеріях оцінювання знань. Скажу відверто: нинішня практика оцінювання, що здійснюється відповідно до наявних у законі положень стосовно особистих і моральних якостей кандидата, стала причиною низки позовів до ВККС. Усе це — через відсутність об’єктивних критеріїв такої оцінки, які до того ж застосовуються не до, а саме після завершення спеціальної підготовки в НШС.

Тому маю намір, використовуючи можливості школи та нашу співпрацю з міжнародними організаціями, детальніше та глибше вивчити досвід країн, які давно мають справу з підготовкою кандидатів на суддівські посади, щоб уникнути суб’єктивних оцінок при визначенні готовності кандидата бути суддею.

Додам, що окремі країни, такі як Нідерланди, Австрія, використовують такий метод визначення придатності й готовності кандидата до суддівської діяльності, як проведення психологічних експертиз. Тому йдеться про вивчення можливості запровадження такої експертизи.

Інакше кажучи, мають бути об’єктивні критерії оцінки кандидата, його кваліфікації та готовності працювати суддею. Ми можемо допомогти ВККС у проведенні наукових і порівняльних досліджень із цього приводу.

Крім того, видається необхідним, аби кваліфікаційний іспит був складовою процесу підготовки кандидата на посаду судді, як відбувається чи не в усіх закладах спеціальної підготовки континентальної Європи. Тобто екзамен має завершувати півторарічну (яку ми хотіли б мати за законом) діяльність щодо підготовки кандидата на посаду судді й бути підсумком цієї підготовки. А вирішення всіх інших питань, пов’язаних з долею претендента: визначення рейтингу, внесення до резерву, рекомендації щодо призначення — має здійснювати ВККС як орган управління в цій сфері.

Таким чином, усе, про що я сказав вище, має на меті через законодавчі зміни, організаційну, наукову, методичну діяльність, взаємодію з усіма зацікавленими установами, які причетні до діяльності школи, створити таку систему підготовки кандидатів на посади суддів, яка б відповідала європейським стандартам.

«Ніхто не проходить такої складної процедури добору лише для того, щоб отримати стипендію»

— Які ще проблеми, з якими стикається НШС, потребують розв’язання?

— Йдеться також про покращення матеріально-технічного забезпечення школи, про виділення нам приміщень, придатних для лекційних, практичних занять, модельних судових залів. Хоча наявність власних приміщень — це для нас аж ніяк не самомета. Ми відчуваємо готовність представників суддівського корпусу, керівництва апеляційних, вищих спеціалізованих судів, Верховного Суду надавати приміщення для використання при підготовці кандидатів чи перепідготовці суддів. Тобто можемо використовувати частину приміщень, не витрачаючи державних коштів.

На часі чимало роботи, але це той випадок, коли мета буде виправдовувати зусилля. Адже, якщо нам удасться домогтися створення ефективної системи підготовки суддівських кад­рів, це (в сукупності зі змінами правил доступу до професії) означатиме, що в судову систему ввіллється плеяда людей, які пройшли якісну підготовку до суддівської роботи. Переконаний, це безпосередньо відіб’ється на якості здійснення ними правосуддя.

— На вашу думку, чи доречно проводити спеціальну підготовку до складання кваліфікаційного іспиту? Якщо кандидат після навчання погано складе кваліфікаційний іспит, його не зарахують до резерву на заміщення вакантних посад. Виходить, на його навчання даремно були витрачені кошти. Можливо, варто навчати вже тих, хто за результатами іспиту потрапить до резерву?

— Це одне з важливих питань у відносинах НШС та ВККС. Як уже говорилось, у багатьох європейських країнах підготовка кандидата на посаду судді завершується в суддівських школах складанням підсумкового кваліфікаційного іспиту. Тому ми вважаємо, що саме ВККС має затверджувати положення про порядок проходження спецпідготовки та складання іспиту, як і склад комісії з прийому кваліфікаційного іспиту, діючи при цьому як орган суддівського самоврядування.

Розмірковуємо так: попередній добір слухачів уже відбувся, адже вони прийшли сюди не з вулиці, оскільки умовою набуття ними статусу слухачів школи було успішне проходження тестування. Проводився ретельний аналіз досьє кандидатів, адже ВККС має всі необхідні повноваження на це. Потрібно виходити з того, що слухачі, які прагнуть стати суддями, мають прагнути досягнення такого рівня теоретичних і практичних знань, який був би достатнім для їхньої діяльності. Це по-перше. А по-друге, давав можливість вибору кращого, якщо хочете, більш престижного місця в судовій системі завдяки отриманню високого рейтингу. Єдиний випадок, коли процес набуття таких знань може завершитися неуспішно, — якщо кандидат, завершивши навчання в школі та склавши в цьому закладі іспит, не набрав необхідної кількості балів.

У зв’язку із цим варто зауважити, що відповідно до закону особи, які не пройшли успішно підготовку, мають повернути державі кошти за своє навчання. Відверто кажучи, положення про повернення грошей є надмірною вимогою. Адже ніхто не проходить такої складної процедури добору лише для того, щоб отримати стипендію. Тому, видається, згадане положення закону потребує змін, адже мають місце й об’єктивні причини відрахування кандидата: змінилися сімейні обставини, не може продовжувати навчання за станом здоров’я тощо.

— Як уважаєте, чи потрібно підвищувати кваліфікацію кандидатів, які перебувають у резерві? Адже в черзі за посадою вони можуть стояти і рік, і два. За цей час може відбутися багато змін, наприклад законодавчих.

— Це питання, яке безпосередньо стосується компетенції ВККС. На мою думку, саме комісія повинна продукувати пропозиції щодо процесу організації заміщення посад, статусу й перспектив тих, хто перебуває в резерві, забезпечувати втілення цих ідей у життя. Можливо, є необхідність проводити додаткову перепідготовку кандидатів, якщо строк їх перебування в резерві перевищує 2 роки.

«З тих суддів, які не отримають сертифікатів, має бути утримана заробітна плата за період їх перебування на курсах перепідготовки»

— Дехто з кандидатів — працівників апарату суду, які проходили підготовку, скаржився: деякі дисципліни їм уже викладали під час проведення НШС навчання працівників апарату суду.

— Це питання пов’язане з особливостями проходження спеціальної підготовки певними категоріями слухачів школи.

— Проте для адвокатів, нотаріусів, прокурорів ці теми були більш цікавими. Чи не варто підкоригувати навчальні програми, щоб і працівникам апарату суду, і тим же адвокатом однаково цікаво було проходити спеціальну підготовку?

— Можливо, варто подумати над створенням програм підготовки, які б ураховували потреби різних категорій слухачів. Але програми навчання мають ураховувати цю потребу до певної міри. Тому що НШС не може для кожної категорії слухачів розробляти окрему систему підготовки. Звісна річ, ті, хто працює в судах, уже мають необхідні навички, переваги, а отже, мають і переваги при складанні кваліфікаційного іспиту.

— Чи підтримуєте ви думку, висловлену деякими суддями, що під час спеціальної підготовки кандидатів потрібно навчати не тільки процесуального, а й матеріального права? Адже часто дехто з них забуває те, чого їх навчали у ВНЗ.

— Програма навчання в школі передбачає оволодіння і практичними, і теоретичними знаннями. Поза всяким сумнівом, ідеться не лише про процесуальне, а й про матеріальне право. Особливо це стосується галузей права, які динамічно розвиваються чи були оновлені. Наприклад, очікується прийняття Кодексу про кримінальні проступки. Не є таємницею, що нинішні кандидати на посади суддів не вивчали в юридичних вишах новий Кримінальний процесуальний кодекс. Тому, вважаю, підвищення рівня теоретичних знань повинне стосуватися як матеріального, так і процесуального права.

— Тобто особливу увагу потрібно звертати саме на законодавчі новели?

— Так, звичайно. Це вже особливість складання програм теоретичного курсу.

— Нещодавно на засіданні Ради суддів загальних судів її голова Інна Отрош поскаржилася, що НШС видає свідоцтва всім, хто приїхав до того чи іншого відділення школи для підвищення кваліфікації. Деякі судді формально ставляться до перепідготовки й замість того, щоб сидіти на лекціях, улаштовують собі екскурсії містом. Як боротись із цим явищем?

— Скажу відверто: сертифікат має видаватися не всім, а тільки тим, хто успішно пройшов перепідготовку. До речі, Болонська система оцінювання грунтується на модулях: слухач повинен набрати необхідну кількість балів з кожного предмета, напряму навчання, теоретичної чи практичної підготовки.

Думаю, що судді, які проходять перепідготовку, повинні не просто прослухати курс. Для них варто запровадити екзамен, аби з’ясувати, наскільки гарно вони освоїли курс перепідготовки. І тоді відпаде проблема. Ті, хто набрав необхідну кількість балів, отримують сертифікат, який підтверджує, що вони пройшли перепідготовку. З тих суддів, які не отримають сертифікатів, має бути утримана заробітна плата за період їх перебування на курсах перепідготовки. Не привіз сертифіката — значить, час, проведений на навчанні, буде вважатися відпусткою за власним бажанням.

— Тобто повинні бути певні санкції.

— Не санкції, а швидше дисциплінарні засоби мотивації до належного проходження перепідготовки.

«Теоретичні знання високоосвічених науковців не можуть замінити практичного досвіду суддів у здійсненні правосуддя»

— Я так розумію, ви вже частково ознайомилися зі станом справ школи. Чи є проблеми з викладацьким складом? Чи хочуть судді навчати слухачів НШС?

— Це лише перше враження, але можу сказати: сьогодні в НШС викладає більш ніж 200 суддів. Така їх кількість багато про що говорить. Це, безперечно, позитив. Чимало суддів уважають, що бути викладачем, а тим більше в школі суддів, — це ознака їхньої освіченості та ерудиції. Тому нам приємно констатувати, що навчання слухачів НШС є для суддів важливою складовою їхньої діяльності.

Ми будемо всіляко їх заохочувати, зберігати цю тенденцію. Теоретичні знання високоосвічених науковців не можуть замінити практичного досвіду суддів у здійсненні правосуддя. Тому з метою підвищення мотивації будемо намагатися підвищити і плату за лекції.

— Хто при розробленні навчальних програм повинен визначати, з яких питань слід підвищувати кваліфікацію суддів? Можливо, це можна зробити шляхом опитування суддів, які могли б розповісти, при розгляді яких справ у них виникають проблеми? Чи НШС самостійно повинна аналізувати, які питання сьогодні найбільше цікавлять суддів?

— Багато залежить від викладачів, які мають бути посередниками між слухачами та адміністрацією школи. Саме викладач має зорієнтувати, що потрібно змінити в процесі навчання. Методики готуються за активної участі міжнародних організацій. Ми намагаємося враховувати досвід країн, де вже давно працюють такі школи, де є усталене розуміння, які методики викладання використовувати. Удосконалення методик викладання — це постійний процес, який має враховувати і зміни в законодавстві, і досвід засвоєння матеріалу, і досвід інших країн.

— І наостанок таке запитання: багато органів судової влади створюють у соціальних мережах власні сторінки, аби стати ближчими до людей, більш відкритими. У НШС такої сторінки немає…

— Гарантую, що найближчими днями у Facebook з’явиться моя сторінка як ректора школи. Я буду туди час від часу заходити (посміхається).

© Закон і Бізнес